0.2 проміле це скільки: у грамах, келихах і законі

Цифра виглядає крихітною. Дві десяті. Майже нуль. Саме тому навколо неї стільки впевнених розмов у кухні, у чаті компанії й біля капота після зупинки патруля. Людина думає келихами, закон думає грамами на літр, а прилад — парами в видиху. Поки ці три мови не звести до однієї таблиці, легко промахнутися на якісь 30 мл і отримати зовсім інший вечір.

0,2 проміле — це не «легке сп’яніння, яке ніхто не помітить», і не «можна сідати за кермо після пива». Це лабораторна концентрація, яку тіло набирає швидко, а здає повільно.

Що ховається за знаком ‰

Проміле — тисячна частка. Один відсоток ділиться на десять проміле. Коли медики й поліція говорять про алкоголь у крові, 1‰ означає 1 грам етанолу на 1 літр крові. Відповідно 0,2‰ — це п’ята частина грама на літр. Не мілілітр, як іноді пишуть на поспіх. Грамі і мілілітр етанолу — різні речі: щільність спирту близько 0,79 г/мл, тож плутанина одразу зсуває всю арифметику.

Крові в дорослого не «один літр», звісно. Але концентрацію зручно нормувати саме так: скільки грамів розчинено в кожному літрі. Спирт іде не лише в кров, а в усю воду тіла. Тому однакова чарка дає різний результат у людини на 55 кг і в людини на 95 кг. Жирова тканина воду тримає гірше, тож у жінок за тієї самої ваги концентрація часто вища.

Ще одна пастка одиниць. У США пишуть відсотки: 0,02% BAC. У Британії інколи фігурують мг/100 мл. У Європі частіше саме проміле. Усі три записи можуть означати ту саму кількість молекул. 0,2‰ = 0,02% = 20 мг/дл. Якщо калькулятор або ролик з YouTube раптом видає «0,2%», це вже вдесятеро більше і зовсім інша історія — ближче до важкого сп’яніння, а не до «ледь-ледь».

Скільки грамів спирту треба, щоб вийти на 0,2‰

Класична оцінка йде за формулою Відмарка: концентрація в проміле приблизно дорівнює грамам чистого етанолу, поділеним на добуток маси тіла і коефіцієнта розподілу. Для чоловіків коефіцієнт зазвичай беруть 0,68–0,70, для жінок — 0,55–0,60. Це не магія, а частка води в організмі.

Щоб отримати саме 0,2‰ на піку, без урахування того, що печінка вже почала працювати, орієнтовно потрібно стільки чистого етанолу:

Джерело оцінки: класична формула Відмарка; коефіцієнти усереднені.

11 грамів спирту — це не «пляшка». Це тонка плівка числа, яку легко перекрити другою чаркою, солодким коктейлем або тим, що офіціант налив «від душі». За моїм досвідом розборів таких історій, люди провалюються не на складній математиці, а на оцінці порції на око.

Переклад на пиво, вино і чарку

Щоб перевести грами в напій, множать об’єм у мілілітрах на міцність і на щільність етанолу 0,79. Півлітра пива 5% дає приблизно 20 г спирту. Келих вина 150 мл на 12% — близько 14 г. Чарка 50 мл горілки 40% — близько 16 г. Уже з цього видно: популярна фраза «півлітра пива — це якраз 0,2» для багатьох тіл завищена.

Чому тоді ця фраза живе роками? Бо автори часто рахують не теоретичний пік, а ситуацію «випив, минула година, частина спирту вже згоріла». Якщо від 0,35‰ відняти приблизно 0,15‰ за годину, виходить красиве 0,20‰. Це працює лише як грубий сценарій натщесерце і лише для конкретної ваги. Змінили міцність крафтового елю з 5% на 6,5% — і вся краса розсипалась.

Нижче — орієнтовний об’єм напою, який теоретично може вивести до близько 0,2‰ на піку. Це не меню «можна стільки», а стеля, за яку легко вискочити.

Розрахунок за грамами етанолу та щільністю 0,79 г/мл; без поправки на їжу й час.

Їжа зсуває картину. Жирне й білкове сповільнює всмоктування, пік стає нижчим і пізнішим. На порожній шлунок крива різкіша. Газовані напої можуть прискорити підйом. Солодкий коктейль маскує міцність. Два «легкі» аперитиви підряд для організму не легші за одну чесну чарку — спирт додається, а не вибачається за хороший настрій.

Що відчуває людина при 0,2‰

Зовні часто нічого. Мова рівна, хода нормальна, зіниця не «розповідає анекдот». Саме тому цей рівень називають доклінічним або майже безсимптомним. Друзі можуть сказати: «Та ти тверезий». Прилад так не скаже.

У лабораторіях і на тренажерах водіння зміни ловлять раніше, ніж око приятеля. Уже близько 0,02% BAC, тобто тих самих 0,2‰, погіршується здатність робити дві справи одночасно: тримати смугу й ловити периферійний сигнал, стежити за світлофором і розмовою в салоні. Трохи страждає швидке стеження за рухомою ціллю. З’являється легка розслабленість і зайва впевненість, ніби дорога сьогодні «сама везе».

Це не кіношне п’яне водіння з зигзагами. Це мікросекунди й сантиметри. На порожній нічній вулиці вони можуть нічого не коштувати. На пішохідному переході в дощ — коштувати дуже дорого. Європейські огляди з безпеки руху фіксують, що окремі навички кермування починають псуватися вже близько 0,2 г/л. Не в усіх і не завжди помітно, але статистика не питає, чи ви «добре тримаєте».

Чому в законі саме 0,2, а не суворий нуль

Нуль на папері гарно звучить. На приладі — складніше. Алкотестер має похибку. У роті після ополіскувача, ліків чи навіть різкого відригування може лишитися «ротовий» спирт. В окремих продуктах бродіння є сліди етанолу. Законодавець лишив вузький коридор, щоб не карати за фізіологію й техніку вимірювання, і водночас не відкривати двері «ну, я ж тільки келих».

В Україні стан алкогольного сп’яніння для водія фіксують, коли спеціальний технічний засіб показує більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Це прописано в Інструкції МВС і МОЗ №1452/735. Норма живе роками й у 2026-му лишається тією самою рамкою. Не «до 0,2 можна хильнути», а «понад 0,2 — уже підстава вважати сп’яніння встановленим за приладом».

Порівняння з іншими країнами підживлює ілюзію. Німеччина для досвідчених водіїв тримає 0,5‰, Британія — 0,8‰, Швеція й Норвегія — 0,2‰, окремі категорії в ЄС сидять на нулі. Різні цифри не означають різну фізіологію. Це різна політична готовність терпіти ризик. Український поріг ближчий до скандинавського, ніж до «пивного» британського.

Як прилад перетворює видих на проміле

Кров на узбіччі не беруть щоразу. Беруть повітря. Далі працює коефіцієнт кров/видих, найчастіше близький до 2100:1. Звідси звичний орієнтир: 0,2 г/л у крові ≈ 0,095 мг/л у повітрі. Різні моделі можуть показувати результат уже «в проміле», і тоді здається, ніби видих і кров говорять однією мовою. Насправді прилад рахує.

Тому полоскання рота, жуйка з ментолом, сигарета щойно перед тестом і навіть залишок напою на слизовій уміють підкрутити першу спробу. Саме з цієї причини нормальний огляд передбачає паузу й повтор. Не згода з цифрою на екрані — привід просити медичний огляд, а не привід сперечатися з корпусом драгера на морозі.

Що збиває розрахунок сильніше за формулу

Вага — лише перший важіль. Далі йдуть стать, частка жиру, швидкість наповнення шлунка, ліки, гормональний фон, фаза циклу, захворювання печінки, втома, недосип і звичність до алкоголю. Людина, яка «тримає» віскі на вечірці, не отримує іншу фізику. Вона отримує менш чесний внутрішній радар. Толерантність маскує відчуття, а не концентрацію в крові.

Ліки окремим рядком. Деякі сиропи, спиртові настоянки, протизастудні суміші самі містять етанол. Інші не додають спирту, але підсилюють сонливість. Тоді 0,15‰ за приладом може відчуватися як 0,4‰ за реакцією. Антидепресанти, антигістамінні, сильні знеболювальні — погана компанія навіть для «законної» краплі.

Час теж бреше. Люди сідають за кермо «бо вже годину як не п’ю», не згадавши, що пік ще не настав. Або навпаки: увечері було багато, вранці здається, що все вивітрилось, а алкотестер знаходить хвіст у 0,25‰. Середня швидкість падіння 0,10–0,15‰ на годину означає: щоб з 0,5‰ спуститися під 0,2‰, часто треба не «чашечку кави», а кілька годин живого очікування.

Якщо чоловік 80 кг вип’є 0,5 л пива 5% натще, теоретичний пік може бути близько 0,3–0,35‰. Через годину цифра інколи падає до околиць 0,2‰ — або не падає, якщо пиво було міцніше, а всмоктування швидше. Якщо жінка 58 кг вип’є «один маленький келих» 175 мл вина 13%, вона вже може стояти не на 0,2, а ближче до 0,3‰: келих у закладі рідко дорівнює лабораторним 100 мл. Якщо ігнорувати нічний хвіст і вранці сісти за кермо лише тому, що голова ясна, прилад може згадати вчорашнє точніше за самопочуття.

Саме слово «проміле» прийшло з латини — per mille, «на тисячу». Тим самим знаком ‰ міряють солоність моря, похил колії й демографічні коефіцієнти. Алкоголь у крові — лише один сюжет цієї одиниці. Тому плутанина з відсотками така живуча: око бачить «майже відсоток», а закон бачить тисячну.

Як рахувати свої порції без самообману

Спочатку переведіть напій у грами спирту: мілілітри × міцність × 0,79. Потім поділіть на вагу й коефіцієнт 0,7 або 0,6. Відніміть приблизно 0,12‰ за кожну повну годину після початку вживання. Отримане число — чернетка, не довідка для суду.

Порцію міряйте міркою, не настроєм. Ресторанний келих, домашня «чарчина до країв» і кружка IPA з крану живуть у різних всесвітах. На етикетці дивіться фактичну міцність: 4,6% і 7,2% — це не «майже те саме пиво».

Якщо плануєте дорогу, найчесніший розрахунок такий: нуль у келиху. Будь-яка інша схема лишає зазор на похибку тіла й похибку приладу. Зазор біля самої межі 0,2‰ особливо підлий, бо ви можете бути «майже в нормі» в одній спробі й «уже порушник» у наступній через 0,03‰.

За моїм досвідом, найнебезпечніша думка біля цієї цифри — «я знаю свій організм». Людина справді знає, як вона виглядає після другої чарки. Вона майже ніколи не знає, що покаже сертифікований прилад через 40 хвилин, якщо вино виявилось міцнішим, а сон — коротшим. Рахунок у грамах можна зробити на серветці. Рахунок «чи проїду» серветка не закриває.

Де 0,2‰ стоїть серед інших рівнів

Шкала сп’яніння в популярних пам’ятках часто малює грубі сходинки: до 0,5‰ — майже нічого, 0,5–1,5‰ — легке, далі середнє й важке, понад 3–4‰ — загроза життю. Юридична риска України сидить на самому початку цієї драбини. Медична клініка «п’яний» і поліцейська клініка «п’яний за кермом» — різні словники.

0,5‰ у багатьох європейських країнах ще може бути формально допустимим для досвідченого водія легковика. Для організму це вже зона, де страждають оцінка дистанції, впевненість у швидкості й готовність до раптової події. 0,8‰ — британський поріг і американські 0,08% — це вже рівень, на якому координація й увага помітно «пливуть». 1,5–2,0‰ — мова, хода, блювотний рефлекс. 3‰ і вище — територія токсикології, не бару.

Тому фраза «ну я ж не п’яний, у мене максимум нуль два» логічно звучить у розмові й погано працює як аргумент безпеки. Закон ловить нижче, ніж дзеркало в туалеті ресторану.

Практичний мінімум, якщо цифра все одно свербить

Є побутові ситуації поза кермом, де 0,2‰ теж питають: медкомісія, допуск на зміну, страховий випадок, суперечка «а я майже не пив». Логіка та сама. Спочатку грами, потім вага, потім час. Не навпаки.

Якщо алкоголь уже випито, єдиний робочий інструмент зниження — час. Вода підтримує загальний стан, їжа може згладити подальше всмоктування, сон не «спалює» спирт швидше за печінку. Побутовий алкотестер з заправки годиться як грубий індикатор «ще багато / уже мало», але не як доказ для протоколу. Професійний прилад і лабораторна кров грають в іншій лізі.

0,2 проміле здається дрібницею, поки не перекласти її на грами, хвилини й статтю 130. Тоді стає видно: це не абстрактна тисячна в підручнику, а вузька полиця, на якій ледве вміщається один необережний келих. Полиця не розширюється від доброго настрою. Вона лише чекає, який саме мілілітр ви поставите на край.